відорювати

Відорювати, -рюю, -єш

сов. в. відорати, -рю, -реш, гл.

1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. І. 22.

2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.

Значення в інших словниках

1. відорювати — відо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відорювати — див. відорати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відорювати — ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., що. 1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось. – А то навіть відорювати не будем, просто отам по периметру, – зробив широкий жест Валерій Іванович...  Словник української мови у 20 томах
4. відорювати — ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. 1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось. Як плугом одорав (Номис, 1864, № 8353); // Орючи, відокремлювати, забирати собі.  Словник української мови в 11 томах