відорювати
ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех.
1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось.
Як плугом одорав (Номис, 1864, № 8353);
// Орючи, відокремлювати, забирати собі.
Поки Савка встане, він відоре назад отих вісім цалів, що торік загріб собі сусід (Бабляк, Літопис., 1961, 6).
2. Відробляти оранкою.
Словник української мови (СУМ-11)