відорювати

ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., що.

1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось.

– А то навіть відорювати не будем, просто отам по периметру, – зробив широкий жест Валерій Іванович, – залишимо при косінні ромашковий бордюр (О. Гончар);

// Орючи, відокремлювати, забирати собі.

Поки Савка встане, він відоре назад отих вісім цалів, що торік загріб собі сусід (В. Бабляк).

2. Відробляти оранкою.

Борг за пальне сусід пообіцяв відорати наступною весною (із журн.).

3. док. Закінчити орати.

* Образно. Старий солдат відорав і засіяв свою ниву життя. А нам судилося збирати урожай (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відорювати — відо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відорювати — див. відорати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відорювати — ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. 1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось. Як плугом одорав (Номис, 1864, № 8353); // Орючи, відокремлювати, забирати собі.  Словник української мови в 11 томах
4. відорювати — Відорювати, -рюю, -єш сов. в. відорати, -рю, -реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. І. 22. 2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.  Словник української мови Грінченка