м. Отрѣзываніе, отрубываніе, отпиливаніе. Шух. І. 177.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
відтин —
відти́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
відтин —
-у, ч. Дія та її результат за знач. відтинати, відітнути 1). || Місце, у якому відітнуто що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відтин —
ВІДТИ́Н, у, ч. Те саме, що відти́нок. Коридор був цілковито порожній, чернець із басовитим голосом ніби в повітрі розчинивсь. Я рушив до повороту й завернув до бічного відтину (Валерій Шевчук). ВІ́ДТИ́Н, у, ч. Те саме, що відтина́ння.
Словник української мови у 20 томах
відтин —
ВІДТИ́Н, у, ч. Дія та її результат за знач. відтина́ти, відітну́ти 1. Відтин ноги; // Місце, у якому відітнуто що-небудь. ◊ Го́лову (ру́ку) дава́ти на відти́н — те саме, що Го́лову (ру́ку) дава́ти на відрі́з ( див. відрі́з).
Словник української мови в 11 томах