відтин
ВІДТИ́Н, у, ч.
Те саме, що відти́нок.
Коридор був цілковито порожній, чернець із басовитим голосом ніби в повітрі розчинивсь. Я рушив до повороту й завернув до бічного відтину (Валерій Шевчук).
ВІ́ДТИ́Н, у, ч.
Те саме, що відтина́ння.
Відтин ноги неминучий в разі гангрени;
Відтин хворого суглоба;
// Місце, у якому відітнуто що-небудь.
Фантомні болі на відтині пальця.
Словник української мови (СУМ-20)