від'ємний

Від'ємний, -а, -е

О зернѣ: легковѣсный и потому отлетающій при провѣиваніи вмѣстѣ съ мякиной. Од'ємна пшениця. Рк. Левиц.

Значення в інших словниках

1. від'ємний — від'є́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. від'ємний — -а, -е. 1》 Поганий, негативний. 2》 мат. Який є величиною, взятою зі знаком мінус; менший від нуля. 3》 фіз. Те саме, що негативний 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. від'ємний — ВІД'Є́МНИЙ, а, е. 1. заст. Поганий, негативний. А за найбільше від'ємний бік нашого галицького життя ми уважаємо апатію до публічних справ (І. Франко); Ще більша прикрість те, що певна матеріальна забезпеченість зробилася в нас від'ємною прикметою (В.  Словник української мови у 20 томах
4. від'ємний — ВІД'Є́МНИЙ (який є величиною, взятою зі знаком мінус; менший від нуля), НЕГАТИ́ВНИЙ мат. Число зі знаком мінус /-/ називається від'ємним (з підручника); Негативне число.  Словник синонімів української мови