від'їзд — Словник української мови Грінченка

від'їзд — від'ї́зд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
від'їзд — [в'ідйізд] -зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў Орфоепічний словник української мови
від'їзд — -у, ч. Дія за знач. від'їздити 1). Бути у від'їзді — поїхавши куди-небудь, тимчасово бути відсутнім. Великий тлумачний словник сучасної мови
від'їзд — ВІД'Ї́ЗД, у, ч. Дія за знач. від'їзди́ти 1. Ватя .. просила його одвідати її перед од'їздом до Києва (І. Нечуй-Левицький); Юзі так-таки ніколи й не сказали причини від'їзду Зоні (Леся Українка); – Отже, кузино, я прошу вас негайно зібрати все... Словник української мови у 20 томах