вістря —
-я, с. 1》 Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. 2》 Гострий, різальний бік якого-небудь знаряддя; лезо. 3》 перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на боротьбу проти чогось. На вістрі ножа (бути, знаходитися і т. ін.) — у ризикованому положенні, наражаючись на небезпеку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вістря —
ВІ́СТРЯ, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус .. Позолочений місяць вінчав його вістря (З.
Словник української мови у 20 томах
вістря —
вістря: ◊ на вістрю меча́ → меч
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вістря —
I гостряк, гострячок, жало, жальце, колючка, лезо, шпилик, шпиль, шпильок, шпильочок, шпичак, шпичка II див. вершина
Словник синонімів Вусика
вістря —
ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві.
Фразеологічний словник української мови
вістря —
ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І.
Словник синонімів української мови
вістря —
ВІ́СТРЯ, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось предмета. Всі колючі гілки, здавться, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі (Гончар, II, 1954, 35); До темного захмареного неба знеслось розпечене вістря ракети (Ю.
Словник української мови в 11 томах