Значення в інших словниках
-
вішальниця —
ві́шальниця іменник жіночого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
вішальниця —
-і. Жін. до вішальник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вішальниця —
ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ві́шальник 2. [Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Леся Українка); Хоронили маму в куточку сільського кладовища (вішальниця ж бо!) (із журн.). 2. діал. Шибениця.
Словник української мови у 20 томах
-
вішальниця —
ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж., зневажл. Жін. до ві́шальник 2. [Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Л. Укр., IV, 1954, 216).
Словник української мови в 11 томах