вішальниця
ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж.
1. Жін. до ві́шальник 2.
[Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Леся Українка);
Хоронили маму в куточку сільського кладовища (вішальниця ж бо!) (із журн.).
2. діал. Шибениця.
За Польщі в нас на центральній площі була встановлена вішальниця. Якщо хтось, не дай Бог, зробив тяжкий гріх, – привселюдна страта. Сто разів людина думала, перш ніж піти на якийсь злочин (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)