вішальниця

ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж., зневажл. Жін. до ві́шальник 2.

[Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Л. Укр., IV, 1954, 216).

Значення в інших словниках

1. вішальниця — ві́шальниця іменник жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. вішальниця — -і. Жін. до вішальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вішальниця — ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ві́шальник 2. [Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Леся Українка); Хоронили маму в куточку сільського кладовища (вішальниця ж бо!) (із журн.). 2. діал. Шибениця.  Словник української мови у 20 томах
4. вішальниця — Вішальниця, -ці ж. Висѣлица. Мил. 53.  Словник української мови Грінченка