віятися

Віятися, -віюся, -єшся

гл.

1) Носиться, бродить, таскаться. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324. Як пообідають, то нехай собі віються куди схочуть. О. 1862. V. 103.

2) Вѣяться, провѣваться. Пшениця.... і молотиться, і віється. Стор. І. 76.

Значення в інших словниках

1. віятися — ві́ятися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віятися — віюся, вієшся, недок. 1》 тільки 3 ос., рідко. Те саме, що віяти 1), 3). 2》 зневажл. Іти, бігти куди-небудь без діла; блукати, волочитися. || Поводитися розпусно. 3》 Пас. до віяти 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віятися — ВІ́ЯТИСЯ, ві́юся, ві́єшся, недок. 1. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що ві́яти 1, 3. Буйний та чудовий ліс! Кругом його і поверх його ходить-віється вітер поволі, сонце пригріває зверху, а всередині – завжди тихо...  Словник української мови у 20 томах
4. віятися — див. перелюбствувати; ходити  Словник синонімів Вусика
5. віятися — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. віятися — ВІ́ЯТИСЯ, ві́юся, ві́єшся, недок. 1. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що ві́яти 1, 3. — Хіба тобі [вітре] немає простору Віятися попід небосклоном [небосхилом]! (Мирний, V, 1955, 275); Мій червоний знак на вітрі віється (Ю. Янов., І, 1958, 253). 2. зневажл.  Словник української мови в 11 томах