віяти
Віяти, -вію, -єш
гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. н. п. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Словник української мови Грінченка