газетник

Газетник, -ка

м. Журналистъ, издающій газету или пишущій въ ней. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні. К. Дз. 118.

Значення в інших словниках

1. газетник — газе́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. газетник — -а, ч., рідко. Те саме, що газетяр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. газетник — ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що газетя́р. Нині газетникові потрібно бути ерудованим, грамотним і мати свій оригінальний стиль (із журн.  Словник української мови у 20 томах
4. газетник — ЖУРНАЛІ́СТ (літературний працівник газет, журналів, радіо та ін.), ПРЕ́СА збірн.; ГАЗЕТЯ́Р, ГАЗЕ́ТНИК розм. (тільки газет). Ніхто з них не відав,.. Що він — журналіст фронтової газети (М.  Словник синонімів української мови
5. газетник — Газе́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. газетник — ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що газетя́р. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні (Сл. Гр.); В цьому місті була не раз, та вперше прислухалась до газетника: — Останні навини, останні! (Ле, Вибр., 1939, 272).  Словник української мови в 11 томах