гайворон

Гайворон, -на

м. Грачъ, Corvus flugilegus. Вх. Пч. II. 9. Та ще мене гайворони укрили з півночі... Клюють очі козацькії, а трупу — не хочуть. Шевч. 491.

Значення в інших словниках

1. гайворон — -а, ч. Перелітний птах родини воронових з блискучим чорним пір'ям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гайворон — ГА́ЙВОРОН, а, ч. Перелітний хижий птах родини воронових із блискучим чорним пір'ям. Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його [нього] летять (Т. Шевченко); Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падає крилом (А.  Словник української мови у 20 томах
3. Гайворон — Га́йворон іменник чоловічого роду місто в Україні  Орфографічний словник української мови
4. гайворон — ГРАК (перелітний птах родини воронових), ГА́ЙВОРОН, ГРА́ЙВОРОН діал. По чорній лисніючій ріллі поважно ходили граки, колупаючись білими дзьобами в землі (О. Копиленко); Вечірній закурився дим, і гайворонів посідали зграї (М.  Словник синонімів української мови
5. гайворон — ГА́ЙВОРОН, а, ч.. Перелітний птах родини воронових з блискучим чорним пір’ям. Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Шевч., II, 1953, 127); Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падав крилом (Мал.  Словник української мови в 11 томах