гайворон
ГА́ЙВОРОН, а, ч.. Перелітний птах родини воронових з блискучим чорним пір’ям.
Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Шевч., II, 1953, 127);
Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падав крилом (Мал., І, 1956, 94);
*У порівн. Висока [дівчина], огрядна, на виду біла, а коса, як гайворон, чорна, аж до колін (Стор., І, 1957, 188).
Словник української мови (СУМ-11)