гайворон
ГА́ЙВОРОН, а, ч.
Перелітний хижий птах родини воронових із блискучим чорним пір'ям.
Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його [нього] летять (Т. Шевченко);
Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падає крилом (А. Малишко);
На межі росла сосна, три гайворони сіли на тонку соснову гілку і мимоволі тоскно гойдалися під своїм тягарем (М. Малиновська);
* У порівн. Висока [дівчина], огрядна, на виду біла, а коса, як гайворон, чорна, аж до колін (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)