гарненький
Гарний, -а, -е
Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. ІІ. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. посл. Гарна пісня. Гарна година. ум. гарненький, гарнесенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. І. 18.
Словник української мови Грінченка