гарненький —
гарне́нький прикметник
Орфографічний словник української мови
гарненький —
-а, -е. Зменш.-пестл. до гарний 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гарненький —
ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до га́рний 1, 2. Гарненький європейський городок [Катанья] (М. Коцюбинський); Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Марко Вовчок); Петрик – гарненьке хлопча, в шкільному одязі...
Словник української мови у 20 томах
гарненький —
див. вродливий
Словник синонімів Вусика
гарненький —
Гарне́нький, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гарненький —
ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до га́рний 1,2. Гарненький європейський городок [Катанья] (Коцюб., III, 1956, 354); Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Вовчок, І, 1955, 10); Петрик — гарненьке хлопча, в шкільному одязі...
Словник української мови в 11 томах
гарненький —
Гарний, -а, -е Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. ІІ. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. посл.
Словник української мови Грінченка