гарненький
ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до га́рний 1, 2.
Гарненький європейський городок [Катанья] (М. Коцюбинський);
Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Марко Вовчок);
Петрик – гарненьке хлопча, в шкільному одязі, сонний і сп'янілий, не міг підняти з стола важкої голови (Л. Дмитерко);
Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, то сотеньку карасиків дрібненьких Або линів гарненьких (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)