гарненький
ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до га́рний 1, 2.
Гарненький європейський городок [Катанья] (М. Коцюбинський);
Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Марко Вовчок);
Петрик – гарненьке хлопча, в шкільному одязі, сонний і сп'янілий, не міг підняти з стола важкої голови (Л. Дмитерко);
Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, то сотеньку карасиків дрібненьких Або линів гарненьких (Л. Глібов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гарненький — гарне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- гарненький — [гарнен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- гарненький — -а, -е. Зменш.-пестл. до гарний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гарненький — див. вродливий Словник синонімів Вусика
- гарненький — Гарне́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гарненький — ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до га́рний 1,2. Гарненький європейський городок [Катанья] (Коцюб., III, 1956, 354); Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Вовчок, І, 1955, 10); Петрик — гарненьке хлопча, в шкільному одязі... Словник української мови в 11 томах
- гарненький — Гарний, -а, -е Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. ІІ. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. посл. Словник української мови Грінченка