1. Словник української мови в 11 томах

гарненький

ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до га́рний 1,2.

Гарненький європейський городок [Катанья] (Коцюб., III, 1956, 354);

Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Вовчок, І, 1955, 10);

Петрик — гарненьке хлопча, в шкільному одязі, сонний і сп’янілий, не міг підняти з стола важкої голови (Дмит., Розлука, 1957, 211);

Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка,.. Або линів гарненьких (Гл., Вибр., 1957, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарненький — гарне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гарненький — [гарнен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. гарненький — -а, -е. Зменш.-пестл. до гарний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарненький — ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до га́рний 1, 2. Гарненький європейський городок [Катанья] (М. Коцюбинський); Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Марко Вовчок); Петрик – гарненьке хлопча, в шкільному одязі... Словник української мови у 20 томах
  5. гарненький — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  6. гарненький — Гарне́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гарненький — Гарний, -а, -е Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. ІІ. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. посл. Словник української мови Грінченка