гарячити

Гарячити, -чу, -чиш

гл. Разгорячать. Варенуха почала його гарячити. Левиц. І. 281.

Значення в інших словниках

1. гарячити — гарячи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гарячити — -чу, -чиш, недок., перех. 1》 Сильно збуджувати; зогрівати. 2》 Квапити, підганяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарячити — ГАРЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., кого, що. 1. Сильно збуджувати; зогрівати. Варенуха почала його гарячити (І. Нечуй-Левицький); Перелітали вони [думки] з самого малку – аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров...  Словник української мови у 20 томах
4. гарячити — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. гарячити — Гарячи́ти, -рячу́, -чи́ш, -чи́ть, -ча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гарячити — ГАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок; перех. 1. Сильно збуджувати; зогрівати. Варенуха почала його гарячити (Н.-Лев., І, 1956, 193); Перелітали вони [думки] з самого малку —— аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум (Мирний...  Словник української мови в 11 томах