гарячити
ГАРЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., кого, що.
1. Сильно збуджувати; зогрівати.
Варенуха почала його гарячити (І. Нечуй-Левицький);
Перелітали вони [думки] з самого малку – аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум (Панас Мирний);
Особливо ж ретельно варто уникати при харчуванні дітей усяких прянощів і інших речей, що можуть гарячити кров (з навч. літ.).
2. Квапити, підганяти.
Він розпізнає в передку саней високу постать Григорія, що гарячить і без того розпалених коней (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)