гарячити
ГАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок; перех.
1. Сильно збуджувати; зогрівати.
Варенуха почала його гарячити (Н.-Лев., І, 1956, 193);
Перелітали вони [думки] з самого малку —— аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум (Мирний, II, 1954, 284).
2. Квапити, підганяти.
Він розпізнає в передку саней високу постать Григорія, що гарячить і без того розпалених коней (Сміл., Зустрічі, 1936, 236).
Словник української мови (СУМ-11)