1. Словник української мови в 11 томах

гарячити

ГАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок; перех.

1. Сильно збуджувати; зогрівати.

Варенуха почала його гарячити (Н.-Лев., І, 1956, 193);

Перелітали вони [думки] з самого малку —— аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум (Мирний, II, 1954, 284).

2. Квапити, підганяти.

Він розпізнає в передку саней високу постать Григорія, що гарячить і без того розпалених коней (Сміл., Зустрічі, 1936, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячити — гарячи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гарячити — -чу, -чиш, недок., перех. 1》 Сильно збуджувати; зогрівати. 2》 Квапити, підганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарячити — ГАРЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., кого, що. 1. Сильно збуджувати; зогрівати. Варенуха почала його гарячити (І. Нечуй-Левицький); Перелітали вони [думки] з самого малку – аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров... Словник української мови у 20 томах
  4. гарячити — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. гарячити — Гарячи́ти, -рячу́, -чи́ш, -чи́ть, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гарячити — Гарячити, -чу, -чиш гл. Разгорячать. Варенуха почала його гарячити. Левиц. І. 281. Словник української мови Грінченка