гарячий

ГАРЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Який має високу температуру; сильно нагрітий.

Уже на третьому полі Турки-яничари ловили, До стовпа в’язали. Очі виймали, Гарячим залізом випікали (Шевч., І, 1951, 286);

Босі ноги Василька вгрузають у гарячий пісок (Донч., V, 1957, 19);

// у знач. ім. гаря́че, чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви).

— Що за пики мерзенні… та відки вони? Не дадуть і поїсти добряче!. — І одвівши свій зір від лихої стіни, Довгорукий принявсь за гаряче (Граб., І, 1959, 173);

// Жаркий, палючий.

Гаряче сонце сяє (Н.-Лев., III, 1956, 308);

Літо видалось сухе, гаряче (Донч., І, 1956, 67);

Це він пропливав в пісках, в гарячих пустинях Азії [марить Черниш] (Гончар, III, 1959, 157);

// перен. Про яскраву барву, відтінок.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь (Коцюб., І, 1955, 17);

Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Рильський, III, 1956, 26).

◊ Гаря́ча обро́бка; Гаря́че штампува́ння і т. ін. — метод виготовлення металевих виробів або заготовок до них при сильному нагріві.

Ново-Краматорський машинобудівний завод стає провідним підприємством країни по виробництву станів гарячої прокатки (Наука.., 5, 1960, 35);

На підприємствах цієї [машинобудівної] галузі повільно застосовується холодне і гаряче точне штампування, точне литво (Ком. Укр., 6, 1960, 14).

◊ Впійма́ти (спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) на гаря́чому — застати на місці злочину, викрити злочин, зловживання.

Архієпіскоп готувався вислизнути з цієї неприємної ситуації, де його впіймали на гарячому (Мельн., До раю.., 1961, 52);

Всі пам’ятали, як він спіймав на гарячому коло спільного хліба зайшлого злодюгу-куркуля й одвів його до міста сам один (Ю. Янов., II, 1954, 156);

Він хоче застукати злодіїв на гарячому (Кос., Новели, 1962, 185);

Вси́пати гаря́чих — покарати різками; висікти.

Всипати п’ятдесят гарячих, щоб знала, як книжки красти (Мирний, IV, 1955, 345);

Гаря́чий слід — недавній, свіжий слід.

Кожного разу, коли загін поспішав туди [до місця перебування банди], він заставав гарячий слід (Цюпа, Три явори, 1958, 17);

За гаря́че й студе́не хапа́ти (ухопи́ти) — все робити.

За студене й гаряче, як то кажуть, я Хапати мусив, голод, холод Зносити, сну, всіх втіх життя Зрікатись (Фр., XIII, 1954, 410);

Лукин сам був робітний і хвалив за це Маланку, що вона знала, як-то кажуть, за гаряче й студене ухопити (Кобр., Вибр., 1954, 192);

По гаря́чих сліда́х — слідом за подією, не гаючи часу; негайно.

Обов’язок новеліста велить відображати сучасне життя по гарячих слідах (Вітч., 2, 1962, 209).

2. перен. Сповнений енергії; енергійний, пристрасний.

Видко там дуже гарячого чоловіка приставили до видавницького діла (Мирний, V, 1955, 403);

Чоловік він роботящий. І справляється кругом, Та занадто вже гарячий, Що не робить — все бігом (С. Ол., Вибр., 1959, 61);

// Який виражає пристрасть, сильне почуття.

Їден поцілунок гарячий, І я, як від чарів, ожив (Рудан., Тв., 1956, 57).

◊ Гаря́ча голова́ (кров і т. ін.) — про запальну людину;

Гарячі сльози — сльози, викликані сильним почуттям.

А матерніх гарячих сльоз [сліз]! А батькових, старих, кровавих [кривавих], Не ріки — море розлилось (Шевч., І, 1951, 326).

3. перен. Який легко збуджується; запальний.

А дочка, на лихо собі, гаряча вдалася: ніколи було не змовчить (Мирний, II, 1954, 100);

— Тільки ти, Давиде, надалі не будь таким гарячим, бережись (Головко, II, 1957, 36);

// у знач. ім. гаря́чий, чого, ч. Запальна людина.

Дехто з гарячих поїхав, та й закаявся: той — вола розчахнув, а той разом пару (Мирний, III, 1954, 7);

// Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней).

Замфір, ледве здержуючи гарячі коні, заїхав під хату (Коцюб., І, 1955, 187);

В диму промайнув гайдамацький старшина на гарячому німецькому жеребці (Довж., І, 1958, 181).

◊ Під гаря́чу ру́ку — в момент великого збудження, роздратування.

Її щастя, що завіялась кудись і не потрапить батькові під гарячу руку (Шовк., Людина.., 1962, 62).

4. Надзвичайно напружений.

За гарячою роботою в полі не було часу сваритись (Н.-Лев., II, 1956, 294);

А бесіда була, видно, гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний, як рак (Гончар, III, 1959, 197);

// Доведений до граничного напруження; запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину).

На цілі кілометри плацдарм, народжуючись, клекотів гарячою пальбою, розгойданим, як море, гамором наступу (Гончар, III, 1959, 353);

В горні гарячих атак нічних Горів горніст і згоріти не міг (Перв., І, 1958, 82);

// Який потребує зосередження всіх сил (про час).

Ревіли, гриміли гармати. Кривавий, гарячий був день (Фр., XIII, 1954, 146);

І так робити весь час, поєднуючи операції, економлячи хвилини гарячого часу, продумуючи кожен рух (Собко, Біле полум’я, 1952, 307).