1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гарячий

гаря́чий

-а, -е.

1》 Який має високу температуру; сильно нагрітий.

|| у знач. ім. гаряче, -чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви).

|| Жаркий, палючий.

|| перен. Про яскраву барву, відтінок.

Впіймати на гарячому — застати на місці злочину, викрити злочин, зловживання.

Всипати гарячих — покарати різками; висікти.

По гарячих слідах — слідом за подією, не гаючи часу; негайно.

2》 перен. Сповнений енергії; енергійний, пристрасний.

|| Який виражає пристрасть, сильне почуття. Гаряча голова.

3》 у знач. ім. гарячий, -чого, ч. Запальна людина.

|| Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней).

Під гарячу руку — в момент великого збудження, роздратування.

4》 Надзвичайно напружений.

|| Доведений до граничного напруження; запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину).

|| Який потребує зосередження всіх сил (про час).

Гаряча точка — а) про місце, де відбуваються гострі, напружені події; б) про те, що є вирішальним для чого-небудь, що визначає що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячий — (як дає чи має багато тепла) жаркий, пекучий, підеш, спекотний, (сильно нагрітий) розпечений, жагучий, (про сонце) палючий, (ще наповнений парою) душний. Словник синонімів Полюги
  2. гарячий — палкий – гарячий Палкий, крім іншого, виступає в значенні “сповнений енергії, пристрасті; той, що виражає сильне почуття”. “Мені ти слова промовляв палкої любові” (Леся Українка), “Вам привіт палкий степовика” (Терень Масенко). Похідне – палко. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. гарячий — гаря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. гарячий — (- літо) палкий, палючий, пекучий; (пісок) нагрітий, зігрітий, перегрітий; (колір) яскравий; (слід) свіжий, теплий; (- вдачу) енергійний, запальний, пристрасний, завзятий; (кінь) жвавий, баский, обр. як змій; (бій) напружений, запеклий, жорстокий; (час) кипучий; гаряченький, гарячий-прегарячий. Словник синонімів Караванського
  5. гарячий — [гар’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  6. гарячий — ГАРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має високу температуру; сильно нагрітий. Уже на третьому полі Турки-яничари ловили, До стовпа в'язали, Очі виймали, Гарячим залізом випікали (Т. Шевченко); Босі ноги Василька вгрузають у гарячий пісок (О. Словник української мови у 20 томах
  7. гарячий — Хоч вдача гаряча, та розум дурня. Запальний, але дурний. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гарячий — див. жвавий; задерикуватий; запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
  9. гарячий — впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому кого. Викрити кого-небудь, підстерігши його на місці злочину або на чомусь осудливому, протизаконному і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  10. гарячий — БАСКИ́Й (про коней — дуже жвавий, рухливий), ПОРСКИ́Й рідше, ГАРЯ́ЧИЙ підсил., СКАЖЕ́НИЙ підсил. Єремія в одну мить повернув коня назад: просто на нього летів баский чорний кінь, а на коні стримів сухорлявий козак (І. Словник синонімів української мови
  11. гарячий — Гаря́чий, -ча, -че; -ря́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гарячий — ГАРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має високу температуру; сильно нагрітий. Уже на третьому полі Турки-яничари ловили, До стовпа в’язали. Очі виймали, Гарячим залізом випікали (Шевч., І, 1951, 286); Босі ноги Василька вгрузають у гарячий пісок (Донч. Словник української мови в 11 томах
  13. гарячий — Гарячий, -а, -е 1) Жаркій, горячій. Гарячий борщ. Гарячий комин. Рудч. Ск. II. 166. Умила личенько гарячою сльозою. Мет. 48. гарячого сіла за шкуру залити. Задать кому, причинить мученія. 2) Пылкій, вспыльчивый, горячій. Гарячий чоловік. Словник української мови Грінченка