гарячий

ГАРЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Який має високу температуру; сильно нагрітий.

Уже на третьому полі Турки-яничари ловили, До стовпа в'язали, Очі виймали, Гарячим залізом випікали (Т. Шевченко);

Босі ноги Василька вгрузають у гарячий пісок (О. Донченко);

Пікетники б'ють нога об ногу. П'ють гарячий бульйон із термосів (Л. Костенко);

// у знач. ім. гаря́че, чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви).

– Що за пики мерзенні... та відки вони? Не дадуть і поїсти добряче!.. – І одвівши свій зір від лихої стіни, Довгорукий принявсь за гаряче (П. Грабовський);

// Жаркий, палючий; спекотливий.

Вечірній гарячий промінь сонця впав у густу тінь од школи й перетяв її золотою стрілкою до самого стола (І. Нечуй-Левицький);

Літо видалось сухе, гаряче (О. Донченко);

Це він пропливає в пісках, в гарячих пустинях Азії (О. Гончар);

// Викликаний гарячкою; гарячковий.

Нiночка марила цiлу нiч, конвульсивно билася на лiжку. Гарячими невидющими оченятами вона дивилася на тата, i Дмитро не мiг витримати цього погляду (В. Яворівський);

// перен. Яскравий (про барву, відтінок і т. ін.).

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь (М. Коцюбинський);

Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (М. Рильський).

2. перен. Сповнений енергії; енергійний, пристрасний.

Видко там дуже гарячого чоловіка приставили до видавницького діла (Панас Мирний);

Чоловік він роботящий. І справляється кругом, Та занадто вже гарячий, Що не робить – все бігом (С. Олійник);

// Який виражає пристрасть, сильне почуття.

Їден поцілунок гарячий, І я, як від чарів, ожив (С. Руданський);

Бігли годи [роки], як ті води По долині плача [плачу], І кропила ту долину Скрізь сльоза гаряча (Я. Щоголів).

3. перен. Який легко збуджується; запальний.

А дочка, на лихо собі, гаряча вдалася: ніколи було не змовчить (Панас Мирний);

– Тільки ти, Давиде, надалі не будь таким гарячим, бережись (А. Головко);

Ярослав усміхнувся кутиками уст. Який гарячий у нього племінник! (В. Малик);

// у знач. ім. гаря́чий, чого, ч. Запальна людина.

Дехто з гарячих поїхав, та й закаявся: той – вола розчахнув, а той разом пару (Панас Мирний);

// Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней).

Замфір, ледве здержуючи гарячі коні, заїхав під хату (М. Коцюбинський);

В диму промайнув гайдамацький старшина на гарячому німецькому жеребці (О. Довженко).

4. Надзвичайно напружений.

За гарячою роботою в полі не було часу сваритись (І. Нечуй-Левицький);

А бесіда була, видно, гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний, як рак (О. Гончар);

// Доведений до крайнього напруження; запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину).

На цілі кілометри плацдарм, народжуючись, клекотів гарячою пальбою, розгойданим, як море, гамором наступу (О. Гончар);

В горні гарячих атак нічних Горів горніст і згоріти не міг (Л. Первомайський);

// Сповнений надзвичайного напруження (про час).

Ревіли, гриміли гармати, Кривавий, гарячий був день (І. Франко);

І так робити весь час, поєднуючи операції, економлячи хвилини гарячого часу, продумуючи кожен рух (В. Собко).

△ Гаря́че штампува́ння див. штампува́ння.

◇ [Аж] [як (мов, ні́би і т. ін.)] жа́ром ([гаря́чим] при́ском) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) див. обсипа́ти;

Впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому див. упійма́ти;

Вси́пати (врі́зати, да́ти, зада́ти) гаря́чих див. всипа́ти¹;

Гаря́ча (палка́) голова́ (голі́вка) див. голова́;

Гаря́ча то́чка див. то́чка;

Гаря́че се́рце (се́рденько) див. се́рце;

(1) Гаря́чий на ру́ку – сповнений завзяття, енергії; запальний.

А що вже Ясень гарячий на руку – іншого й не знайдеш такого. На все піде, “правдолюб”, справжнісінький тобі Дон Кіхот (Ю. Бедзик);

(2) Гаря́чий се́рцем – запальний, пристрасний.

Гарячий серцем, світлий головою, простий лицем, з усмішкою ясною, він і тепер стоїть переді мною, немов живий, такий, як був тоді (І. Гончаренко);

Мудрість свою засвідчив [Мезамір] уже, і не раз, та надто молод літами, аби бути надійним у мудрості, і надто гарячий серцем, щоб скрізь і всюди ставити мудрість вище гордині серця (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячий — (як дає чи має багато тепла) жаркий, пекучий, підеш, спекотний, (сильно нагрітий) розпечений, жагучий, (про сонце) палючий, (ще наповнений парою) душний. Словник синонімів Полюги
  2. гарячий — палкий – гарячий Палкий, крім іншого, виступає в значенні “сповнений енергії, пристрасті; той, що виражає сильне почуття”. “Мені ти слова промовляв палкої любові” (Леся Українка), “Вам привіт палкий степовика” (Терень Масенко). Похідне – палко. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. гарячий — гаря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. гарячий — (- літо) палкий, палючий, пекучий; (пісок) нагрітий, зігрітий, перегрітий; (колір) яскравий; (слід) свіжий, теплий; (- вдачу) енергійний, запальний, пристрасний, завзятий; (кінь) жвавий, баский, обр. як змій; (бій) напружений, запеклий, жорстокий; (час) кипучий; гаряченький, гарячий-прегарячий. Словник синонімів Караванського
  5. гарячий — [гар’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  6. гарячий — -а, -е. 1》 Який має високу температуру; сильно нагрітий. || у знач. ім. гаряче, -чого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви). || Жаркий, палючий. || перен. Про яскраву барву, відтінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гарячий — Хоч вдача гаряча, та розум дурня. Запальний, але дурний. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гарячий — див. жвавий; задерикуватий; запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
  9. гарячий — впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому кого. Викрити кого-небудь, підстерігши його на місці злочину або на чомусь осудливому, протизаконному і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  10. гарячий — БАСКИ́Й (про коней — дуже жвавий, рухливий), ПОРСКИ́Й рідше, ГАРЯ́ЧИЙ підсил., СКАЖЕ́НИЙ підсил. Єремія в одну мить повернув коня назад: просто на нього летів баский чорний кінь, а на коні стримів сухорлявий козак (І. Словник синонімів української мови
  11. гарячий — Гаря́чий, -ча, -че; -ря́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гарячий — ГАРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Який має високу температуру; сильно нагрітий. Уже на третьому полі Турки-яничари ловили, До стовпа в’язали. Очі виймали, Гарячим залізом випікали (Шевч., І, 1951, 286); Босі ноги Василька вгрузають у гарячий пісок (Донч. Словник української мови в 11 томах
  13. гарячий — Гарячий, -а, -е 1) Жаркій, горячій. Гарячий борщ. Гарячий комин. Рудч. Ск. II. 166. Умила личенько гарячою сльозою. Мет. 48. гарячого сіла за шкуру залити. Задать кому, причинить мученія. 2) Пылкій, вспыльчивый, горячій. Гарячий чоловік. Словник української мови Грінченка