гаряченький

ГАРЯЧЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до гаря́чий.

– От бублики гаряченькі, з мачком... (Г. Квітка-Основ'яненко);

День був літній та гаряченький (І. Франко);

Хотілось почастувати його гаряченькими пиріжками (Б. Антоненко-Давидович);

// у знач. ім. гаряче́ньке, кого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви).

“То ж, сердега, і зараз – коли він гаряченьке їв!” – подумав Яшко, і жаль так стало (А. Головко);

– Може, й хлібця даси? – І хлібця можна. – Гаряченького хотілось би посьорбати. – Лізбет, дай їм борщу! (М. Івченко).