герцювати —
герцюва́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
герцювати —
-юю, -юєш, недок., діал. Гарцювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
герцювати —
ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Гарцювати. – А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (І. Франко); Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев'яних] конях (В.
Словник української мови у 20 томах
герцювати —
ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П.
Словник синонімів української мови
герцювати —
ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Гарцювати. — А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (Фр., XII, 1953, 34); Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев’яних] конях (Стеф., III, 1954, 94).
Словник української мови в 11 томах