герцювати
ГЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал.
Гарцювати.
– А ви, дітки, не пустуйте, Поза домом не герцюйте, Мамі збитків не творіть! (І. Франко);
Навколо хати герцюють хлопці на деревляних [дерев'яних] конях (В. Стефаник);
Воно, може, й дивно комусь здається, але пощо ж такій шановній особі герцювати, як молодому козарлюці, на баскому коні? (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)