гиль

Гиль!

меж. = гиля. Гиль, мої гуси, вуть, мої ушки. ХС. ІІІ. 61. гиль-гу и употребляется какъ существительное въ значеніи: околесица, чушь. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. гиль — гиль вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гиль — див. гиля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гиль — ГИЛЬ див. гиля́.  Словник української мови у 20 томах
4. гиль — Гиль, виг. = ги́ля  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гиль — ГИЛЬ див. гиля́.  Словник української мови в 11 томах