глечичок

Глечик, -ка

м. ум. отъ глек.

1) Кувшинъ. Ном. № 12451.

2) Часть самовара: внутренняя труба, въ которою кладутся угли. Зміев. у.

3) Родъ игры. Ив. 60.

4) глечики жовті. раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129.

5) глечики полоскати. О женщинахъ: угощаться въ складчину въ понедѣльникъ послѣ заговѣнія на Петровъ постъ. ХС. I. 76. ум. глечичок. ЗОЮР. II. 11.

Значення в інших словниках

1. глечичок — гле́чичок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. глечичок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до глечик 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глечичок — ГЛЕ́ЧИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гле́чик 1. Жартуй, глечичок, поки вушко одірветься! (прислів'я); Схопивши манесенький глечичок, побігла [Мелашка] на село (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
4. глечичок — див. глечик  Словник синонімів Вусика
5. глечичок — ГЛЕ́ЧИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестд. до гле́чик 1. Жартуй, глечичок, поки вушко одірветься!(Укр.. присл.., 1955, 315); Схопивши манесенький глечичок, побігла [Мелашка] на село (Л. Янов., І, 1959, 144).  Словник української мови в 11 томах