глухо

Глухо

нар.

1) Глухо.

2) Беззвучно, мертво, глухо.

3) Пусто, глухо.

Значення в інших словниках

1. глухо — глу́хо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. глухо — пр., (звучати) приглушено; ПР. СЛ. мовчазно; (з'єднати) щільно, наглухо; (закупорити) герметично.  Словник синонімів Караванського
3. глухо — 1》 Присл. до глухий 2). 2》 у знач. присудк. сл. Нічого не чути. 3》 присл., розм. Щільно, наглухо. 4》 присл., розм. Безнадійно, марно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. глухо — ГЛУ́ХО. 1. Присл. до глухи́й 2. – А чи не прийшли Глибівські чумаки додому? – проговорив [Данило] та так глухо, мов не своїм голосом (Марко Вовчок); Глухо гули потужні мотори (В.  Словник української мови у 20 томах
5. глухо — присл. Безперспективно, безнадійно. ◇ Глухо торчати, див. торчати.  Словник сучасного українського сленгу
6. глухо — ГЛУ́ХО (низьким голосом), ЗГЛУ́ХА діал. — Голод, Марино, голод! — глухо бубонить дід Улас (Панас Мирний); Його питали на здоров'я. — Яке здоров'я?.. — одказав він стиха та зглуха. — Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок).  Словник синонімів української мови
7. глухо — ГЛУ́ХО. 1. Присл. до глухи́й 2. — А чи не прийшли Глибівські чумаки додому? — проговорив [Данило] та так глухо, мов не своїм голосом (Вовчок, І, 1955, 99); Глухо гули потужні мотори (Собко, Запорука.., 1952, 3). 2. у знач. присудк. сл. Нічого не чути.  Словник української мови в 11 томах