голенький

Голий, -а, -е

1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. голий як бубон, як турецький святий. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523.

2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44.

3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369.

4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192.

5) Гола голка. Игла безъ нитки. Черном.

6) голий борщ, гола юшка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501.

7) гола піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хдѣбъ. Грин. ІІ. 18.

8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. ум. голенький, голесенький.

Значення в інших словниках

1. голенький — голе́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. голенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до голий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голенький — ГОЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до го́лий 1, 3. Діточки твої, як сиріточки: і голенькі, і босі, і голодні (Г. Квітка-Основ'яненко); У руках Володимира опинилося зовсім голеньке маля (І. Білик); Тут маленькі, голенькі дубки, Наче діти, схилялися вниз (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
4. голенький — ГОЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до го́лий. Діточки твої, як сиріточки: і голенькі, і босі, і голодні (Кв.-Осн., II, 1956, 111); Тут маленькі, голенькі дубки, Наче діти, схилялися вниз (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 139).  Словник української мови в 11 томах