головочка
Головочка, -ки
ж.
1) ум. отъ голова. Не бідна головочка. Не бѣдствую, живу хорошо. Я вже двадцять літ замужем і не бідна головочка. Дай Боже, щобі моїм дітям так. Г. Барв. 6.
2) мн. Родъ вышивки. Kolb. І. 48.
Словник української мови Грінченка