голосненький
Голосний, -а, -е
1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109.
2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. ум. голосненький.
Словник української мови Грінченка