голосненький

ГОЛОСНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до голосни́й 1.

Хоч маленька, та голосненька (приказка);

Тут такий розкотивсь викрик голосненький, та дзвінкий, та тонкий, що Михайло метнувсь назад, а ведмідь чимдуж покотив до гаю, вгинаючи під ступою землю... (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. голосненький — голосне́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. голосненький — -а, -е. Пестл. до голосний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосненький — Голосний, -а, -е 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи).  Словник української мови Грінченка