голінка

Голінка, -ки

ж. Голень. Білий, мов голінка. Ном. № 8530. Уроки-врочища.... тут вам не стояти, за плечима не знобити, поперека не ломити, голінок і колінок не крутити. Мил. М. 39.

Значення в інших словниках

1. голінка — -и, ж. Частина ноги від коліна до стопи; гомілка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. голінка — ГОЛІ́НКА, и, ж. Частина ноги від коліна до стопи; гомілка. В ногах у чабанів лежала ягничка, що зламала того дня голінку (С. Скляренко); Латаний весь і брудний був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої [бичачої] шкури Латані мав наголінники (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).  Словник української мови у 20 томах
3. Голінка — Го́лінка іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
4. голінка — ГОМІ́ЛКА (частина ноги від коліна до ступні), ГОЛІ́НКА. — Чогось неначе нездужаю: так мені погано: і голова болить, і чогось невесело, і неначе судомить мені коліна та гомілки (І.  Словник синонімів української мови
5. голінка — ГОЛІ́НКА, и, ж. Частина ноги від коліна до стопи; гомілка. Латаний весь і брудний був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої шкури Латані мав наголінники (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 401).  Словник української мови в 11 томах