голінка
ГОЛІ́НКА, и, ж. Частина ноги від коліна до стопи; гомілка.
Латаний весь і брудний був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої шкури Латані мав наголінники (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 401).
Словник української мови (СУМ-11)