голінка
ГОЛІ́НКА, и, ж.
Частина ноги від коліна до стопи; гомілка.
В ногах у чабанів лежала ягничка, що зламала того дня голінку (С. Скляренко);
Латаний весь і брудний був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої [бичачої] шкури Латані мав наголінники (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)