гордувати
Гордувати, -дую, -єш
гл.
1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. ІІ. 92.
2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Словник української мови ГрінченкаГордувати, -дую, -єш
гл.
1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. ІІ. 92.
2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Словник української мови Грінченка