горенити

Горенити, -ню, -ниш

гл.

1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у.

2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе. МВ. (О. 1862. І. 80).

Значення в інших словниках

1. горенити — горе́нити дієслово недоконаного виду віддавати гірким, бути гірким рідко  Орфографічний словник української мови
2. горенити — -нить, недок., рідко. Віддавати гірким, бути гірким.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горенити — ГОРЕ́НИТИ, нить, недок., рідко. Віддавати гірким, бути гірким; гірчити. Зірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі [котрі] гіркі – для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять (з народної пісні); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. горенити — ГІРЧИ́ТИ (мати гіркуватий присмак), ГОРЕ́НИТИ рідше. — Дикий мед завжди гірчить (Л. Первомайський); Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять (П. Чубинський).  Словник синонімів української мови
5. горенити — ГОРЕ́НИТИ, нить, недок., рідко. Віддавати гірким, бути гірким. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять (Чуб., V, 1874, 614). В се́рці горе́нить — на серці гірко, тяжко.  Словник української мови в 11 томах