горенити
ГОРЕ́НИТИ, нить, недок., рідко. Віддавати гірким, бути гірким.
Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять (Чуб., V, 1874, 614).
В се́рці горе́нить — на серці гірко, тяжко.
Сидять було, просиджують ніч темну рука з рукою, а в серці горенить мов отрутою (Вовчок, І, 1955, 153).
Словник української мови (СУМ-11)