горідчик — Словник української мови Грінченка

горідчик — -а, ч., діал. Городець. Великий тлумачний словник сучасної мови
горідчик — ГОРІ́ДЧИК, а, ч. Городець. Онися взяла заступа і пішла копати в горідчику на квіти (І. Нечуй-Левицький); – Хай, думаю, цвіте собі [мальва]. Так ото люблю, коли в горідчику квітки (О. Довженко); В горідчику шумів сухий бур'ян, погойдувались сухі стебла соняшників (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
горідчик — ГОРІ́ДЧИК, а, ч., діал. Городець. Онися взяла заступа і пішла копати в горідчику на квіти (Н.-Лев., III, 1956, 107); В горідчику шумів сухий бур’ян, погойдувались сухі стебла соняшників (Кучер, Прощай.., 1957, 126). Словник української мови в 11 томах