горідчик

ГОРІ́ДЧИК, а, ч.

Городець.

Онися взяла заступа і пішла копати в горідчику на квіти (І. Нечуй-Левицький);

– Хай, думаю, цвіте собі [мальва]. Так ото люблю, коли в горідчику квітки (О. Довженко);

В горідчику шумів сухий бур'ян, погойдувались сухі стебла соняшників (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. горідчик — -а, ч., діал. Городець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. горідчик — ГОРІ́ДЧИК, а, ч., діал. Городець. Онися взяла заступа і пішла копати в горідчику на квіти (Н.-Лев., III, 1956, 107); В горідчику шумів сухий бур’ян, погойдувались сухі стебла соняшників (Кучер, Прощай.., 1957, 126).  Словник української мови в 11 томах
3. горідчик — Горідчик, -ка м. ум. отъ город.  Словник української мови Грінченка