господарювати
Господарюва́ти, -рю́ю, -єш
гл.
1) Владѣть, хозяйничать. ЗОЮР. І. 97. А хто дома, той господарює. н. п. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. Левиц. І. 254.
2) Господствовать. Нехай над світом той господарює в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцим чує, хто в слові честен, непохибен в ділі. К. МБ. XІ. 157.
Словник української мови Грінченка