господарювати
ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм., ВАЛА́НДАТИСЯ розм., ЯЛО́ЗИТИСЯ розм., ШПО́РТАТИСЯ розм., ШУПО́РТАТИСЯ діал., МУСУВА́ТИСЯ діал. (повільно). Заклопотана та серйозна, вона возилася коло чогось у сторожці-кухні (С. Васильченко); Командир.. вовтузився з кількома бійцями в кутку біля недавно одержаних автоматів (О. Гончар); Христя довбається над мережкою (Панас Мирний); Зіпсувався мотор. Шофер длубався в ньому аж до вечора (Ю. Мокрієв); В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля мотоцикла незнайомий юнак (Я. Качура); Побачив Барабаш, що тракторист біля трактора морочиться, підійшов, спитав, що трапилось (А. Головко); (Убийбатько:) Ти все ще з доповіддю.. воловодишся? (І. Микитенко); Чумарка на Якові була застебнута на гаплички, і хлоп'я довго мусувалося, поки одстебнуло її (П. Мирний). — Пор. 2. господарюва́ти, 1. по́ратися.
ГОСПОДАРЮВА́ТИ (займатися господарством), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше; ГАЗДУВА́ТИ діал. (перев. про сільське господарство). — Накупимо волів та коней та будемо господарювати (І. Нечуй-Левицький); Жінка лишилася сама з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець); Прийди, милий, в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко); — Гадаю.. заробити тілько, щоби мож купити ґрунт, — тоді піду та буду господарити (І. Франко); Є іще синок один ..Хазяює, як годиться (М. Шпак); Брати поженилися й допомагали нянькові ґаздувати (казка).
ГОСПОДАРЮВА́ТИ (вести домашнє господарство, виконувати домашні роботи), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше, ДОМУВА́ТИ заст., ГАЗДУВА́ТИ діал., ШАПАРЮВА́ТИ діал.; ГАЗДИ́НИТИ діал. (про жінку); ПОРЯДКУВА́ТИ, ПОРЯДЖА́ТИ діал. (давати лад). Прудка (невістка), як зайчик; і в хаті, й на дворі в'ється, порядкує, господарює (Марко Вовчок); — Моя жінка, доки жила, сиділа в хаті та хазяйнувала (І. Нечуй-Левицький); — Під приводом матері ти учитимешся хазяїнувати, учитимешся доглядати дітей (Панас Мирний); Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (І. Франко); Платон нікуди не ходив, хоч кожного вечора тягнули хлопці. — Не можу, знаєте, сам хазяюю... (М. Зарудний); Жала й Катря в економії з Остапом удвох. Заробили дві копи пшениці, як золото. Тепер домувала вже (А. Головко); — А, невісточка люба! Газдуєш? (Г. Хоткевич); Аж відмолодла (мати) з його приїздом, шапарює, не знає втоми (О. Гончар); — Зостанусь я тутечки, у Дубцях, буду вам господарства доглядати, поряджати (Марко Вовчок). — Пор. 1. вози́тися, 1. по́ратися.
ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам., ВОРОЖИ́ТИ жарт., ПРА́ВИТИСЯ заст., УВИХА́ТИСЯ (ВВИХА́ТИСЯ) діал. До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); (Настя:) Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася — Андрієві годила. Сестри жінчині вже п'яту піч дарунків випікали (Я. Качура). — Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.
Словник синонімів української мови