господарювати
ГОСПОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Займатися господарством (у 3, 5 знач.); вести господарство.
Селяни всі радили мені вертати в село, господарювати (І. Франко);
Я, як ви знаєте вже, маючи шматочок власного ґрунту, іду на село господарювати (М. Коцюбинський);
// Займатися господарською діяльністю, керувати яким-небудь господарством.
– Хіба пани та підпанки вміли господарювати? З чужої праці жиріти – ото їхня робота (С. Журахович);
[Кряж:] Відробив я вже своє, дочко .. А тепер хай молодші, академіки хай господарюють (М. Зарудний).
2. Вести домашнє господарство, виконувати різні домашні роботи.
А тато на роботі, Він в шахті комбайнер. Сама господарюю У домі я тепер (Г. Бойко);
// Старанно і діяльно робити лад де-небудь; порядкувати.
Годиною пізніше він уже господарював у роті. Мав собі і тут чимало клопоту (О. Гончар).
3. Робити що-небудь за власним розсудом, безцеремонно розпоряджатись у чиємусь господарстві.
Братова на мене й накинулась: – Се, – каже, – як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Марко Вовчок);
І в лісі, що був годувальником і смерда, і тесляра-ремісника, господарювали чужинці (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)